У кошику ще немає товарів

Коли СТО — це бізнес, а не ремесло: що насправді прозвучало на AutoTechService

У травні 2025 року я відвідала панельну дискусію «Кейси розвитку СТО під час війни» в межах виставки AutoTechService, що проходила в Києві з 13 по 15 травня.
Це була сильна панель — з реальними кейсами, цифрами, емоціями. Але окрім натхнення, я винесла інше: відчуття глибоких розривів, про які не заведено говорити зі сцени.

Розрив між малим і великим бізнесом.
Між тим, хто на сцені — і тим, хто в залі.
Між прогресивним мисленням — і стереотипами.

«Як вижити?» — запитання із залу

Поки зі сцени звучали історії про CRM-системи, мультиканальність і конверсію 34%, в залі один із представників малого бізнесу — власник СТО із шістьма працівниками, де двоє майстрів уже навчають молодь і навіть віддають частину власного заробітку студентам на витрати — поставив запитання:

«Як вижити? Де шукати людей і клієнтів?»

Це не була скарга. Це було бажання рухатися — але з розумінням, як саме. У відповідь він почув щирі поради від представників мереж із HR-відділами, бюджетами, цифровими процесами. Але логічне питання: чи може малий бізнес застосувати ці рішення вже завтра?

Саме тут відкрився головний розрив — брак прикладної підтримки для малого СТО-бізнесу. Бо поки одна сторона говорить мовою процесів і систем, інша живе в реальності персонального контакту, практичної інтуїції й щоденної імпровізації.

Кадровий голод: справа не лише в людях

Так, кадрів немає. Але справа не лише в тому, де шукати, а як готувати:

Профосвіта — застаріла.
Майстри не хочуть ділитись досвідом.
Молодь боїться відповідальності.

Найбільше лякає навіть не це. А те, що немає системної мови для обговорення проблем. Усі ніби розуміють, що наставництво потрібне — але не знають, як його організувати. Усе тримається на ентузіазмі, а не на процесах.

🔧 Один із підприємців чесно сказав:

«Я беру стажерів. Навчаю. Але не знаю, як їх втримати. Мені потрібен хтось, хто навчить навчати.»

І тут потрібна не просто стратегія. А інструменти. Регламенти. Ролі. Гроші.

Продажі — сліпа зона українських СТО

Це було особливо помітно. Про продажі говорили, як про "інструмент зростання". Але саме слово "продажі" лунало рідко. І майже ніколи — в системному контексті.

Один із власників має відділ із трьох продавчинь. Сам навчив. Але не знає, куди звернутись по тренінг. Це типово: потреба є, але немає мови, щоб її описати.

У той час як на сцені:

«Менеджер з продажу відповідає за перший дзвінок, має скрипт, фіксовану ставку й бонус за приїзд клієнта. Конверсія зросла вдвічі.»

Розрив? Так. Але вирішуваний. Почати хоча б з розуміння: продаж — це не "уміння говорити", а процес.

Клієнт не бачить CRM. Він бачить ставлення

У презентаціях звучало багато цифр. Але найбільше вразило одне порівняння:

«Машина для клієнта — як дружина. І коли він приводить її на сервіс, він очікує такого ж ставлення, як у лікаря до рідної людини.»

Точніше не скажеш.

Це не про “бонуси до NPS”. Це про суть сервісу. Клієнт не знає, які у вас процеси. Але він знає, як ви з ним говорите. І чи ви його чуєте.
У сервісі комунікація — це не додаткова опція. Це ядро.

Професійна рівність: дайте місце тим, хто хоче

Було чимало розмов і про гендерні питання. Але я би сформулювала ширше:
це питання не гендерної, а професійної рівності.

Якщо людина має:

мотивацію,
навички,
бажання —
вона має отримати шанс.

Неважливо, хто вона. Важливо — що вона може.

І так, дівчина, яка приходить на практику в 18, має рівне право на розвиток, як і досвідчений слюсар. І той, хто тільки починає — має право на навчання без приниження.

Справжній ресурс — це контакт

Відверто: найкраща порада з усієї панелі була ось ця:

«Ви вже молодець, якщо приїхали на виставку. Ви шукаєте. Ви ростете.»

І це правда. Бо найцінніше — це не слайди з цифрами. А розмова після панелі. Контакт. Записана в телефон людина, до якої можна звернутися.

Це — ресурс, якого нема в Google.

Післямова: що дійсно варто змінювати

AutoTechService 2025 ще раз підтвердив: автосервіс — це більше, ніж техніка. Це історії людей, які у складні часи не лише зберігають бізнес, а й формують нові підходи — до клієнта, до команди, до суспільства.

Український автобізнес демонструє гнучкість, солідарність і стратегічне бачення. Але форум також вивів на поверхню глибокі прогалини: між малим і великим бізнесом, між чоловічим і жіночим баченням галузі.

Але для цього маємо:

говорити чесно,
чути одне одного,
і називати речі своїми іменами.

Такі зустрічі — не просто обмін думками. Це каталізатор змін. І після цього форуму стало очевидно:
є кому діяти,
є кому вести,
є з ким будувати майбутнє.